Формування мовленнєво-комунікативної компетентності учнів на уроках словесності

Для вчителя словесника основним знаряддям праці, звичайно, є мовлення, як усне,так і писемне. Це найефективніший засіб педагогічного впливу на учня,засіб передачі знань, виховання тощо.

С.Омельчук

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ

Початок ХХІ ст. – це час визначення стратегічних орієнтирів, народження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявляти активну життєтворчість, мобільність, самостійність. Наразі піднімаються проблеми про постійне самовдосконалення і розвиток особистості, яка може керувати швидкозмінюваними процесами в навколишньому середовищі, а не залежати від них, адже вперше в історії людства покоління ідей і речей змінюються в часі швидше, ніж покоління людей (за визначенням Е. Тоффлера).

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392), сказано, що він ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного й діяльнісного підходів.
Одним з основних напрямків реалізації компетентнісно орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, що полягає у розвитку здатності слухати, читати і розуміти текст; сприймати й відновлювати інформацію; вести діалог; переконувати й відстоювати власну точку зору; висловлювати власні думки й міркування.
Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися – одним словом, компетентної особистості.
Життєва компетентність учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних, економічних, політичних та культурних відносин.
Інтеграційні процеси у світі зумовлюють взаємопроникнення культур, мов різних націй. У епоху масового поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього «живого» спілкування. Отже, формуванню м

НАУКОВІ, ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ

В основі сучасної дидактичної функції учителя лежить діалог, який має спонукати учнів до співпраці з наставником, активізувати їх творчо-пошукову діяльність, самоосвіту . У роботі керуюся науково-теоретичним досвідом з даної проблеми О. Бєляєва, Л. Скуратівського, Г.Шелехової, М.Пентилюк, Т.Ладижевської, Г.Михайловської, С.Омельчука.
У педагогічній діяльності опираюся на праці Д.О.Пузікова, Г.М. Несен, І.В. Родигіної, Л.В.Сохань (компетентнісний підхід до навчання), О.І.Пометун, Л.І.Пироженко (інтерактивні технології), А.С.Бєлкіна (технологія «Створення ситуації успіху»), В.В.Андрієвської, Г.О.Балла (діалогічний підхід в освіті), О.М.Пєхоти, Т.В.Гришиної (освітні технології), Ю.В.Васькова, В.Д.Шарко (педагогічні теорії, технології, досвід), В.І.Бондаря (педагогічна технологія) тощо.
У розв’язанні порушеної проблеми важливо усвідомити суть і структуру поняття комунікативної компетентності. Для цього доречно навести визначення комунікативної "компетенції", подане в словнику-довіднику з української лінгводидактики (за редакцією М. Пентилюк): "комунікативна компетенція – здатність користуватися мовою залежно від ситуації, особлива якість мовленнєвої особистості, набута в процесі спілкування або спеціально організованого навчання. Комунікативна компетенція складається з мовленнєвої компетенції (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями), мовної компетенції (знання одиниць мови та правил їх поєднання), предметної компетенції (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картину світу), прагматичної компетентності (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових
різновидів мовлення)" [10, с. 70]. 
Базою для формування комунікативної компетентності в шкільному курсі української мови є мовна і мовленнєва
компетентності.
Мовленнєво-комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, і, за визначенням І.Г.Єрмакова та Д.О.Пузікова, «включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації, наявність умінь, пов’язаних із розумінням психологічних особливостей спілкування, здатність та готовність до реалізації навичок уникнення та розв’язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації» .
Тому своє завдання педагога-словесника, який працює над проблемою підготовки комунікативно спроможного та життєздатного випускника школи, вбачаю у формуванні компетентнісно орієнтованої особистості.овленнєво-комунікативної компетентності особистості слід приділяти чільну увагу.
 

«Розвиток комунікативної компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій на уроках української мови та літератури»
Для того, щоб стати щасливим, треба творити завжди!
У творчості – спека й злива, у ній – твоїх вчинків сліди…
Без сонця не родить жито, без вітру вода не шумить,
Без творчості нам не жити, без неї нам не любить,
Бо творчість – це серце світу, душа, що творить дива!
Не смій її загубити! Знайди життєдайні слова!..
Актуальність досвіду:
Компетентнісний підхід в освіті – це вимога сьогодення. Ключовим для нинішньої освіти стає необхідність становлення компетентної особистості, що передбачає формування у школярів здатностей учитися, мислити і діяти самостійно, робити власний вибір і нести за нього відповідальність. Компетентнісно спрямований підхід забезпечує використання знання як інструменту розв’язання життєвих проблем, що допоможе молодій людині успішно долати життєві перешкоди та отримувати бажані результати.
Тому існує необхідність в удосконаленні існуючих педагогічних систем та психологічних підходів до формування компетентних особистостей, розвитку творчості учнів, знаходження нових засобів підвищення якості та інтенсивності навчально-виховного процесу. Відповідно до цього і вбачаю за мету своєї роботи – пошук і впровадження інноваційних технологій навчання, які орієнтуються на конкретного учня, який буде постійно навчатися, готовий до співпраці з іншими, до спілкування, вміло та творчо вирішуватиме складні проблеми. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Саме цим обумовлюється актуальність представленого досвіду.
Працюючи над проблемою ставлю такі завдання:
- сприяти підвищенню активізації та актуалізації навчальної діяльності школярів;
- розвивати розумові здібності особистості та творчо оволодівати знаннями, навичками, уміннями;
- формувати потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
- створювати систему мотивів діяльності особистості з метою формування позитивного ставлення до навчання;
- реалізувати вимоги мовної і мовленнєвої компетентностей в єдності чотирьох складових - слухання, читання, говоріння, письмо;
- виховувати свідому особистість з громадянською позицією, здатної до толерантності у спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті.
Науково-теоретична основа досвіду
Засадам компетентністного підходу в сучасній освіті присвячені роботи:
- О. Овчарук (про розвиток компетентністного підходу у сучасній освіті);
- О. Пометун (про реалізацію компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн та його запровадження в українській освіті);
- О. Локшина (про моніторинг рівнів досягнень компетентностей);
- О. Савченко (про ключову компетентність - уміння вчителя);
- Л. Паращенко (про практичні підходи до формування ключових компетентностей у старшокласників).
Питання формування компетентностей висвітлено в концепції загальної середньої освіти - 12-річна школа, концепціях мовної та літературної освіти, Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти. У програмі з української мови зазначено, що одним із головних завдань є "вироблення у школярів компетенцій комунікативно виправдано користування засобами мови у різних життєвих ситуаціях". Програмою з літератури визначено ключові компетентності.
Провідна наукова ідея: впровадження інноваційних технологій на уроках української мови та літератури , з метою створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.
Інноваційна значущість – конструктивне поєднання, інтеграція сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток особистості, що дозволяє вчителю створювати власні комбінації, а не заглиблюватись в суть однієї технології.
Технологія реалізації проблеми:
- мотивація: щоб стати успішною людиною, потрібні знання, інтелект;
- мета діяльності вчителя: створити ситуацію успіху;
- форми організації: парна, групова, індивідуальна(прес-конференція, захист проектів тощо);
- методи: словесні, пошукові, наочні;
- прийоми: взаємоопитування, редагування, ситуативні вправи тощо;
- очікувані результати: учень уміє формувати власну думку, відстоювати свою позицію, співпрацювати, бути комунікабельним.
Кожний урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя залежить, наскільки її зможуть сприйняти та засвоїти учні, якими навчальними методами та прийомами при цьому треба скористатися.
Урок у новому розумінні слід розглядати як засіб розвитку особистісних якостей учня, збагачення його суб'єктивного досвіду, з одного боку, а з іншого — як середовище для повноцінної навчальної цілереалізації учнів.
В основу роботи над проблемою покладено компетентісно орієнтований підхід, спрямований на розвиток комунікативних компетентностей, їхньої здатності розв'язувати завдання в різних сферах життєдіяльності, реалізації літературознавчої, формотворчої змістової лінії на уроках літератури та мовної, мовленнєвої компетентності на уроках мови.
Чим забезпечується мовна (лінгвістична) компетенція?
При вивченні змістового компонента рідної мови мовну компетенцію школярів забезпечує мовна (лінгвістична) змістова лінія. Лінгвістична (мовна) компетенція - це знання основ науки про мову, знання про мову як систему, володіння способами і навичками дій з вивченим і виучуваним матеріалом.
Для сприяння і розвитку мовних компетенцій оновлено зміст курсу рідної мови в школі, створено навчальний матеріал для забезпечення діалогічного контакту учня з навчальним матеріалом.